1. Українська літературна мова на Буковині

погласкати

Погла́скати. Погладити, попестити. — Гай, в місто! — кличуть деякі знакомі ґаздині, минаючи її хату. [...] — Боюся, щоби мене хто не врік! Ідіть здорові самі... в мене є діти, — та й погласкає те, що саме найближче коло неї: кота, або пса, або котре з курят... (Коб., Некультурна, 85)

// пол. głaskać — гладити, погладжувати, пестити.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погласкати — погла́скати попестити, погладити (м, ср, ст): Мамцю, я так люблю, як Ти мене чіхраєш! О-о-о! А тепер потаскай мене по спинці (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  2. погласкати — Погладити Словник застарілих та маловживаних слів