пожиточний

Пожито́чний. Корисний. Замість сидіти по коритах, де застає ся піяцке товариство, сходять ся члени спілки разом і проводять хвилі на веселій та пожиточній балачці (Товариш, 1908, 197)

// пол. pożyteczny — корисний.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

пожиточний — пожито́чний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
пожиточний — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що корисний 1). 2》 Багатий на речовини, які живлять організм; поживний. Великий тлумачний словник сучасної мови
пожиточний — ПОЖИТО́ЧНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що кори́сний 1. Якби його [дядька] було вчити замолоду, .. який би то вийшов пожиточний чоловік з нього! (М. Коцюбинський). 2. Багатий на речовини, які живлять організм; поживний. Харч хоч і простий, зате пожиточний (П. Колесник). Словник української мови у 20 томах
пожиточний — пожиточний 1. корисний (ст): Яринова зупка – дуже пожиточна в часі весняного авітамінозу (Авторка) 2. вкрай необхідний, потрібний (ст): Беремо з собою тільки самі пожиточні речі, бо то треба буде самому все нести в руках (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
пожиточний — КО́РИ́СНИЙ (який дає добрі наслідки, здатний приносити користь); НЕБЕЗКОРИ́СНИЙ, ПОЖИТО́ЧНИЙ розм. (який дає певну користь); ДО́БРИЙ, ДОБРОДІ́ЙНИЙ, БЛАГОДІ́ЙНИЙ, ДОБРОЧИ́ННИЙ, БЛАГОТВО́РНИЙ (в основі якого лежить бажання добра комусь... Словник синонімів української мови
пожиточний — Пожи́то́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пожиточний — ПОЖИТО́ЧНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що кори́сний 1. Якби його [дядька] було вчити замолоду, ..який би то вийшов пожиточний чоловік з нього! (Коцюб., І, 1955, 467). 2. Багатий на речовини, які живлять організм; поживний. Харч хоч і простий, зате пожиточний (Кол., Терен.., 1959, 190). Словник української мови в 11 томах
пожиточний — Пожиточний, -а, -е Полезный. Замуіжний хліб добрий, да не пожиточний. Чуб. II. 121. Словник української мови Грінченка