покмічений

Покмі́чений. Дієприкм. від покмітити. Часто творять ся хибні висновки нарочне на те, щоб когось зловити і обманити. У таких нібито- висновках досить трудно розібрати ся, особливо тоді, коли їх прибрано цілим рядом гарних слів; ще труднійше покмічені нібито- висновки розмотати та роз'яснити (Канюк, 1911, 49).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me