1. Українська літературна мова на Буковині

поломінь

Поло́мінь, ж.р. Полум’я. Всі они зближались безжурно до пекельної поломіни, куда вже перші з них падали (Б., 1895, 12, 1)

// порівн. пол. płomień, ж.р. -полум’я.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поломінь — -меню, ч., заст. Полум'я, пломінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поломінь — по́ломінь іменник чоловічого роду полум'я поет. Орфографічний словник української мови
  3. поломінь — ПО́ЛОМІНЬ, меню, ч., заст. Полум'я, пломінь. Метелик влетів у самий поломінь. Трісь! Отсе ж йому й смерть! (Леся Українка); Усмішка в куточках губ ворушилася разом з тінню, коли рухався поломінь свічки (Ю. Яновський); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. поломінь — ВОГО́НЬ, ПО́ЛУМ'Я, ОГО́НЬ розм., ПО́ЛУМІННЯ рідше, ЖЕ́ВРИВО рідше, ПЛО́МІНЬ поет., заст., ПО́ЛУМІНЬ (ПО́ЛОМІНЬ) заст., ЖИ́ЖА дит., ОГЕ́НЬ діал., ЖАРІ́ННЯ діал. Моряк так пильно дивиться на полум'я, мовби заворожений видивом вогню (О. Словник синонімів української мови
  5. поломінь — По́ломінь, звич. (див.) по́лумінь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. поломінь — ПО́ЛОМІНЬ, меню, ч., заст. Полум’я, пломінь. Метелик влетів у самий поломінь. Трісь! Отсе ж йому й смерть! (Л. Укр., III, 1952, 475); Усмішка в куточках губ ворушилася разом з тінню, коли рухався поломінь свічки (Ю. Янов., II, 1958, 161); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  7. поломінь — Поломінь, -ні ж. Пламя. Робім ся огньом. Яков ти поломінев будеш? Драг. 266. Іван палахнув наче та поломінь. Федьк. Словник української мови Грінченка