політок

Полі́ток.

1. Наступний врожай із зібраного й засіяного зерна. Чим більше зерно, то є чим більше поживи найде в нім молода ростина, тим скорше і сильнійше розвине ся, тим буйнійте буде рости і ліпший політок дасть (Товариш, 1908, 247); Недбале приготоване зерна на засів наражує господаря на великі страти, богато лихого зерна не сходить, поля покривають ся бур’янами, політки з кождим роком є меньші, збіже вироджуєть ся (Товариш, 1908, 248).

2. Річна, на час одного врожаю (одне літо), оренда землі (саду), оплачена частиною з цього врожаю або грішми. — Так і так, Марто, [...] взяв би від вас поле на політок, а вам, якби хотіли, частю хлібом, кажім, уже готовою мукою сплатив; а як собі захочете, то й грішми. У вас тягла нема, чим поорете, заволочите, посієте? [...] А... за сливки на леваді заплатив би зокрема або дав би з макітру вже сушених на Різдво, наколи б схотіли. Згода? [...] [Марта] згодилася по дальшій недовгій балачці та загорнула половину готівки, за яку віддала леваду і сливки на політок, а другу мала дістати по засіві в святу неділю (Коб., Огрівай, сонце..., 212); Ще ліпше поділити толоку на малі кавалки і давати людям на політки, бо і громада буде мати з толоки якнайліпшу користь, та й людям прибуде землі, а з землею гроша (См.-Стоцький, Громада, 6)

// порівн. політок — заст. щорічний податок, річна оренда (СУМ, VII, 83).