1. Українська літературна мова на Буковині

помічний

Помічни́й.

1. Допоміжний. В каварняхранішні гості не одержали булок. Помагають собі там колачами та солодкими тістами, бо печиво, зладжене помічним перзоналом, недопечене і нездале (Б., 1907, 28, 3).

2. Навідний (про питання). Буває й так, що дитина не дала відповідь, бо вчитель поставив питане неясно. Тоді треба питане добре у стилізувати, або можна і помічними питанями добити ся від ученика відповіди (Канюк, 1911, 80)

// порівн. пол. pomocniczy — підсобний, допоміжний.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помічний — помічни́й прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. помічний — Допоміжний, ок. спомагавчий; (у грі) корисний; (- зілля) лікувальний, гойний. Словник синонімів Караванського
  3. помічний — -а, -е, розм. 1》 Прикм. до поміч. || Признач. для подання допомоги кому-, чому-небудь; допоміжний. || Який допомагає у виконанні якої-небудь дії, сприяє здійсненню чогось і т. ін. 2》 Який сприяє виліковуванню, а також зміцненню й збереженню здоров'я; лікувальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. помічний — ПОМІЧНИ́Й, а́, е́, розм. 1. Прикм. до по́міч; // Признач. для подання допомоги кому-, чому-небудь; допоміжний. Інші йшли з боднарні, з магазину і від інших помічних занять (І. Словник української мови у 20 томах
  5. помічний — помічни́й 1. який охоче приходить на допомогу, сприяє в якійсь справі (м, ср, ст) 2. який має лікувальні властивості, сприяє одужанню (ср, ст): Ті піґулки виявилися дуже помічні в часі його хороби (Авторка)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. помічний — подава́ти (дава́ти, простяга́ти і под.) / пода́ти (да́ти, простягти́ і под.) (бра́тню (помічну́ і т. ін.)) ру́ку (допомо́ги) кому і без додатка. Підтримувати когось, допомагати кому-небудь у скрутний для нього час. Фразеологічний словник української мови
  7. помічний — ДОПОМІ́ЖНИ́Й (признач. для подання допомоги; не основний, другорядний), ПІДСО́БНИЙ, ПОМІЧНИ́Й розм.; СЛУЖБО́ВИЙ (перев. про приміщення — не основний). Зараз риються (археологи) в степах, вони для допоміжних робіт набирають нібито навіть підлітків (О. Словник синонімів української мови
  8. помічний — Помічни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. помічний — ПОМІЧНИ́Й, а́, е́, розм. 1. Прикм. до по́міч; // Признач. для подання допомоги кому-, чому-небудь; допоміжний. Інші йшли з боднарні, з магазину і від інших помічних занять (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. помічний — Помічни́й, -а́, -е́ Помогающій въ болѣзняхъ, цѣлительный. ЕЗ. V. 194, 206. Вода була така помічна, тяжко помічна, як хто на очі слабіє. КС. 1884. VIII. 720. (Зілля) помічне від уроків. МУЕ. III. 47. Словник української мови Грінченка