почва

По́чва, перен. Ґрунт, основа. Так був [Іван Головацкий] практичним апостатом від народної почви і народної мови (Б., 1899, 19, 1); Згинути мусить всьо, що не має в собі ніяких природних сил, що не вийшло із природної потреби, не сягло корінями своїми в жизненну почву, що не може підняти ся до сонця, не може зацвисти рясним, соняшним цвітом (Б., 1907, 19, 2)

// рос. стсл. почва — ґрунт, основа.