приклонник

Прикло́нник.

1. Прихильник. До 1901. року приклонники спільництва в Швайцариї сподівали ся, що межи сільскими і міскими спілками пануватиме дружна зв'язь (Товариш, 1908, 94); Найбільше успішним заборолом против надужитку власти дідичів і їх приклонників в діловодстві громади є то, що мужики мають рішаючий вплив при складі заступництва громад (Товариш, 1908, 294); Централістична ідея в Австриї нині вже майже не має приклонників, лишає ся проте альтернатива: краєва або национальна автономия (Б., 1909, 79, 2).

2. Любитель. Підписані властителі сегозаведеня не щадили трудів ні коштів, а урядили сю подиву гідну каварню з найвибагливійшим комфортом, заосмотрили єї у кутки, надаючі ся до ріжнорожних сходин, любовних, приятельских і взагалі для приклонників веселих годин (Б., 1909, рекл.)

// порівн. рос. поклонник — шанувальник, прихильник; пол. wielbiciel — шанувальник, прихильник, wielbić — 1) схилятися (перед кимось, чимось), обожнюватии (когось, щось).