1. Українська літературна мова на Буковині

провізоричний

Провізори́чний. Тимчасовий. Галицка ц. к. краєва Дирекция скарбу іменувала провізоричного ад’юнкта касового Тита Моравецкого дійсним ад'юнктом касовим (Б., 1895, 23, 2); Лівиця стоїть солідарно, правиця знов найшла ся в купці а посеред сими таборами стоїть вже тепер дійстно невтральне провізоричне міністерство урядниче (Б., 1899, 150, 1); Доки був він іще провізоричним, доти був з него і добрий учитель, і щирий патріот, але заледво став сталим і вбравши ся в пір'є обернув зараз таки кожух. В школі працював гейби за напасть, від народної роботи відтягав ся чим раз, то більше (Б., 1909, 51, 2); В тій справі відбували ся переспрáви між австрийским амбасадором маркграфом Паллавічіньом а великим везиром і провізоричним міністром заграничних справ (Б., 1909, 63, 2); Просимо напевно явити ся. Сердечно пишемо ся уприязни: Провізоричний комітет "Товариства руских православних сьвященників на Буковині ” (Звідомл., 1914, 8)

// пол. prowizoryczny — тимчасовий; нім. provisorisch — тимчасовий; порівн. провізорний, лат. -тимчасовий, попередній (СЧС, 349).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провізоричний — Провізори́чний: — попередній, тимчасовий [44-2] — такий, що потребує уточнення, перевірки; попередній, тимчасовий [44-1] — тимчасовий [31;47;46-1;46-2] — тут: попередній [XIX] Переглянувши ще раз фасії й інвентарі... Словник з творів Івана Франка
  2. провізоричний — провізори́чний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  3. провізоричний — -а, -е, книжн., зах. Провізорний. Провізоричний учитель — учитель-практикант; учитель, який проходить стажування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. провізоричний — див. провізорний Словник чужослів Павло Штепа
  5. провізоричний — ПРОВІЗОРИ́ЧНИЙ, а, е, книжн., зах. Провізорний. Пан Станіслав Кшівокольський .. величав себе “ловчим курським”. То був його ніби офіційний титул, але, як і більшість титулів провінціальної шляхти, цілком провізоричний (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах
  6. провізоричний — провізори́чний 1. попередній (ст) 2. тимчасовий (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. провізоричний — ПОПЕРЕ́ДНІЙ (який здійснюється, здійснювався, був, існував перед іншим, передує іншому), ПЕРВИ́ННИЙ, ПЕ́РВІСНИЙ, ПЕРЕДНІ́ШИЙ розм., ПРЕЛІМІНА́РНИЙ книжн., ПЕРЕ́ДШИЙ діал. Словник синонімів української мови
  8. провізоричний — Провізори́чний або провізо́рний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. провізоричний — ПРОВІЗОРИ́ЧНИЙ, а, е, книжн., зах. Провізорний. Пан Станіслав Кшівокольський.. величав себе «ловчим курським». То був його ніби офіційний титул, але, як і більшість титулів провінціальної шляхти, цілком провізоричний (Хотк., Довбуш, 1965, 36). Словник української мови в 11 томах