1. Українська літературна мова на Буковині

піднести

Підне́сти, підно́сити.

1. Підійняти, здійняти вгору,

/ перен. Голосувати, виступити (за що?), підтримати (що?). Ми з щирим серцем піднесли нашу руку, щоби голосувати за приспоренєм цілий не тілько ваших волоских, але й других товариств (Б., 1895, 10, 2).

2. Наголосити, особливо підкреслити, виділити. Особливо Українці підносять, що міністерство для Галичини приносить користь лише Полякам, а для Українців не представляє воно ніякого інтересу (Б., 1909, 42, 1)

// пол. podnieść — 1) підійняти вгору, піднести, 2) підвищити, podnieść głos — підвищити голос.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піднести — піднести́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. піднести — див. підносити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. піднести — ПІДНЕСТИ́ див. підно́сити. Словник української мови у 20 томах
  4. піднести — дава́ти (задава́ти, підно́сити) / да́ти (зада́ти, підне́сти) пи́нхви кому, заст. 1. Бити, карати кого-небудь. Вони (парубки) усею громадою не раз і самому писарю давали такої пинхви, що насилу прочухавсь (Г. Фразеологічний словник української мови
  5. піднести — БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  6. піднести — Підне́сти, див. підно́сити Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. піднести — ПІДНЕСТИ́ див. підно́сити. Словник української мови в 11 томах
  8. піднести — Підне́сти́, ся см. підносити, -ся. Словник української мови Грінченка