скушати

Ску́шати, ку́шати. Покуштувати. Средство, зване Франкка Енрільо, витворюване фаховим способом з краєвих продуктів збіжевих і бульв. Скушавши єго, тяжко повірити, що нема в нім ні дрібки зернистої кави, так подібним є єго смак до смаку кавового (Календар, 1908, рекл.)

// див. кушати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скушати — скуша́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. скушати — -аю, -аєш, недок., скусити, скушу, скусиш, док., перех., розм., заст. Спокушати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скушати — СКУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СКУСИ́ТИ, скушу́, ску́сиш, док., кого, розм., заст. Спокушати. [Старшина:] Всі гроші громадські треба здать у казначейство, щоб не скушали (І. Карпенко-Карий); В шинках повно народу, всі п'ють. Словник української мови у 20 томах
  4. скушати — СКУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СКУСИ́ТИ, скушу́, ску́сиш, док., перех., розм., заст. Спокушати. [Старшина:] Всі гроші громадські треба здать у казначейство, щоб не скушали (К.-Карий, І, 1960, 39); В шинках повно народу, всі п’ють. Словник української мови в 11 томах
  5. скушати — Скуша́ти, -ша́ю, -єш сов. в. скуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Искушать, искусить. Почали (чорти) скушать його. Грин. II. 11. Словник української мови Грінченка