управнений

Упра́внений. Той, що має право до чогось, на щось, уповноважений. Хто з руских послів сойму більше або виключно управнений заступати Русинів в краю, сего не беру ся рішати, бо пробуваю в краю недавно, а гадки про се питане і в самім соймі не зовсім згідні (Б., 1895, 5, 3); До вибору стануло 109 виборців на 150 управнених до вибору (Б., 1895, 6, 3); Другий виділ обнимає всі иньші управнені до вибору особи в громадах [...]. Управненими до вибору в сих двох виділах, взглядно в клясі виборчій для робітників, єсть кождий австрийский горожанин, що переступив 24. рік житя (Б., 1895, 46, 1-2).

2. Законний, належний за правом. Далі спротивляє ся президент резолюциї Воляна, щоби місто Чернівці основано руску школу народну, зате підпирає внесене др. Стоцкого на поділ православної школи народної на руску й волоску, що більше спосібне відповісти управненим потребам Русинів (Б., 1895, 5, 3)

// пол. uprawnić, uprawniać — надати повноваження, уповноважити, uprawnienie — право, повноваження, upełnoprawnić — уповноважити.