хователь

Хова́тель. Людина, яка займається вирощуванням свійських тварин. Для піднесеня плеканя сих звірят уладжено відповідні оглядини і роздано хователям 2. 488 кор[он] 68 сот[иків], 29 медалів срібних і 5 дипльомів. Пригнано, себто виставлено, було для оглядин 441 штук коний (Товариш, 1908, 206-207)

// див. ховати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me