іменованє

Імено́ванє. Назва дії за знач. іменувати. П. др. Волян сказав, що єго не вдоволило іменоване інспектора руских шкіл (Б., 1895, 5, 3); Іменоване приняв збір грімкими окликами “Hoch” і “Многая літа”! І ухвалив повідомити о тім д[октора] Ом[еляна] Поповича телеграфічно (Б., 1895, 8, 4); Зі сторони нашого сьвященства і палцем не кивнули, щоб прискорити іменоване генерального вікарія і обсаджене вакантного місця совітника консисторского (Звідомл., 1914, 35)

// див. іменувати.