грошова-кредитна політика

(англ. monеtаrу роlісу)

сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредитних відносин, яких вживає держава з метою регулювання економічного зростання, стимулювання інфляції, забезпечення зайнятості й збалансування платіжного балансу. Основні напрями г.(к. п. визначаються найвищими законодавчими організаціями країни, а реалізуються урядами, центральними банками разом з міністерством фінансів. Основними напрямами г.(к. п. є: політика грошово-кредитної рестрикції (політика “дорогих грошей”); політика грошово-кредитної експансії (політика “дешевих грошей”). Основними методами проведення г.-к. п. в обох її напрямах можуть бути дисконтна політика – операції на відкритому ринку, зміна норм обов’язкових резервів, котрі повинні тримати комерційні банки в центральному банку, державне регулювання окремих видів кредитів та кредитування окремих суб’єктів та ін.