ефект жадібності

(англ. greed effect)

пов’язаний з характерним для початку 80-х років XX ст. у США феноменом “золотих парашутів” для керівників вищого рангу, спроба дати тлумачення цього явища. З погляду своїх соціальних інтересів профспілки скаржаться на ці надмірні і явно незаслужені винагороди менеджерам, власники акцій висловлюють своє невдоволення тим, що менеджери вже не виступають як їхні агенти і працюють тільки на себе. Водночас, виправданням таких компенсаційних пакетів (“парашутів”) може бути той факт, що, наприклад, президент корпорації, яка входить у реєстр 500 провідних фірм журналу “Fortune”, що дає роботу багатьом тисячам людей і має у своєму розпорядженні активи на суму, що перевищує бюджет деяких штатів, не повинен заробляти менше ніж яка-небудь зірка або професійний спортсмен. Ринок визначає економічну значимість усіх товарів і послуг, і талант керівника корпорації має входити до числа найбільш дефіцитних і цінних національних ресурсів. Незважаючи на ці надмірні, можливо, навіть скандально високі оклади, багато хто з нас довірили б свою долю скоріше керівникам корпорацій, ніж професійним спортсменам або зіркам шоу-бізнесу.