закон спадаючої граничної корисності
(англ. law of diminishing marginal utility)
відповідно до якого корисність кожної нової одиниці спожитого товару чи послуги зменшується внаслідок насичення потреб. Даний закон (зазвичай досліджуваний у рамках мікроекономіки) – один з перших, що доводить існування наукового самоменеджменту.
Джерело:
Економічний словник
на Slovnyk.me