митниця

(англ. сustoms)

1. державна установа, яка проводить збір податків на імпорт.

2. державна установа, що здійснює контроль за ввезенням і вивезенням товарів, особистого багажу громадян, інших вантажів і матеріальних цінностей у межах митної території. Робота м. побудована на забезпеченні виконання правил ліцензування, дотриманні норм квотування, стягуванні мита і здійсненні чіткого контролю за виконанням основних правил роботи митниці.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. митниця — -і, ж. Установа, що здійснює контроль за провезенням товарів через кордон і за їх оподаткуванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. митниця — Ми́тниця, -ці ж. 1) Мытный дворъ, таможня. Побачив митника на ім'я Левию, сидячого на митниці. Єв. Л. V. 27. 2) Прачка, судомойка. Ой зоре моя, зоре!.. Тожесь мі присвітила: до дому митницю, до поля робітницю, до комори ключницю. (Свекровь о невѣсткѣ). Лукаш. 161. Гол. IV. 243. Словник української мови Грінченка
  3. митниця — МИ́ТНИЦЯ, і, ж. Установа, що здійснює контроль за провезенням товарів через кордон і за їх оподаткуванням. Феодали прагнули використати торгівлю як джерело великих доходів. Великі князі почали посилено створювати митниці (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. митниця — Адміністративний орган, який займається контролем за легальністю товарного обороту із закордоном, бореться із контрабандою, визначає й збирає мито. Універсальний словник-енциклопедія
  5. митниця — ми́тниця 1 іменник жіночого роду установа ми́тниця 2 іменник жіночого роду, істота працівниця митної служби Орфографічний словник української мови
  6. митниця — МИ́ТНИЦЯ, і, ж. Установа, що здійснює контроль за провезенням товарів через кордон і за оподаткуванням їх. Феодали прагнули використати торгівлю як джерело великих доходів. Великі князі почали посилено створювати митниці (Іст. Словник української мови в 11 томах
  7. митниця — див. ЗАСТАВА. Словник синонімів Караванського
  8. митниця — Ми́тниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. митниця — рос. таможня державна установа, що контролює перевезення вантажів, товарів, майна, цінностей, тварин тощо через кордон, здійснює перевірку митних документів, а також стягує мито та інші збори за їхній провіз. Eкономічна енциклопедія
  10. митниця — [митниец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  11. митниця — Розташована на державному кордоні застава з відповідними будівлями, де бралося мито за провезення товарів. Архітектура і монументальне мистецтво