принцип старшинства

(англ. seniority principle)

в Японії в політиці оплати праці широко використовується і застосовується автоматичне підвищення зарплати працівників залежно від стажу їхньої роботи. Наприклад, у наукомістких галузях японського машинобудування щорічний приріст зарплати персоналу у 80-ті роки становив у середньому близько 4%. Крім того, якщо дозволяє фінансовий стан, японські фірми виплачують усім своїм постійним працівникам премії двічі на рік (щоразу приблизно до двох-трьох місячних зарплат). Істотне збільшення до зарплати (у розмірі 20-25%) дається також при одруженні та народженні дитини. Вагому добавку до зарплати у процвітаючих великих фірмах становлять виплати і пільги із соціальних фондів (відрахування в пенсійні фонди, медичне страхування, часткова чи повна оплата житла, доставка на роботу заводським транспортом, оплата місця в профілакторіях і будинках відпочинку фірми). Загалом можна констатувати, що принцип старшинства, використовуваний при управлінні персоналом на японських фірмах, спрямований на забезпечення кадрової стабільності, будується на виділенні як первинної ланки, що є об’єктом управління групи, а не індивіда. На противагу цьому, типова американська практика соціальнокадрових відносин використовує принцип заслуг, заохочує індивідуалізм, динамізм і конкуренцію, що частіше призводить до загострення суперечностей між адміністрацією і пересічними робітниками та службовцями. Використання принципу старшинства, за різними оцінками, охоплює від 22 до 30% усієї робочої сили Японії і характерне переважно для великих корпорацій, державних відомств і банків.