стратегія регенераційного росту

(англ. regenerating growth strategy)

виходить з того, що розгортання власної ділової активності в галузях, що перебувають на ранній, ембріональній стадії розвитку, є необхідною умовою росту і виживання компанії. Багато західноєвропейських і американських великих корпорацій дотримуються цієї стратегії. Такого роду стратегія здійснюється за допомогою придбання малих фірм або через організацію нових підрозділів у самій компанії.

Однак така стратегія не завжди ефективна. Це пов’язано з тим, що новий, як правило, малий підрозділ орієнтується на невизначений і нерозвинений ринок, його керівники змушені йти на підвищений ризик, за кваліфікацією вони скоріше фахівці широкого профілю, а не вузькі фахівці. Вони мають потребу у свободі дій, гнучкій системі оплати праці.

Прийняття ними рішень має багато в чому інтуїтивний, а не аналітичний характер. Зрештою процес управління підрозділом, що діє в галузі, яка зароджується, входить у суперечність із загальнокорпоративним управлінням, що, звичайно, орієнтоване на зрілий ринок, високоспеціалізоване, має розгалужену систему формального контролю, відносно стабільну систему оплати праці, їхні менеджери не схильні до ризикованої поведінки і т.п.