адміністративно-територіальний поділ України

рос. административно-территориальное деление Украины

поділ території держави на адміністративно-територіальні одиниці з метою раціональної організації державного та громадського управління регіонами, народним господарством, загалом політичним і культурним життям. При здійсненні А.-т.п. враховується розміщення продуктивних сил, розвиток економіки, густота населення, характер шляхів сполучення, зручність забезпечення оперативного керівництва роботою органів управління низової ланки тощо. З 1932 р. в Україні діє триступенева система А.-т.п.: область-район-сільрада. В 1991 р. на базі Кримської області, враховуючи національний склад її населення, його культуру й побут, а також історично-політичні особливості, створена Автономна Республіка Крим. За станом на і січня 1999 р. Україна поділяється на: Автономну Республіку Крим, 24 області (Вінницьку, Волинську, Дніпропетровську, Донецьку, Житомирську, Закарпатську, Запорізьку, Івано-Франківську, Київську, Кіровоградську, Луганську, Львівську, Миколаївську, Одеську, Полтавську, Рівненську, Сумську, Тернопільську, Харківську, Херсонську, Хмельницьку, Черкаську, Чернівецьку, Чернігівську), має два міста державного підпорядкування (Київ та Севастополь), 490 районів ,165 міст обласного і 279 міст районного підпорядкування, 903 селища міського типу та 28 833 сільські населені пункти. Зміни до А.-т.п. України можуть вноситися Верховною Радою України.