дебітор

рос. дебитор

(від латин. debitor) — юридична чи фізична особа, що має фінансову або матеріальну заборгованість перед іншою юридичною чи фізичною особою. На противагу кредитору, котрому винні гроші інші.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дебітор — дебіто́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дебітор — -а, ч., бухг. 1》 Те саме, що боржник. 2》 Юридична чи фізична особа, яка має грошову або майнову заборгованість підприємству, організації чи установі. Неплатоспроможний дебітор — дебітор, визнаний судовими органами неплатоспроможним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дебітор — Боржник Словник чужослів Павло Штепа
  4. дебітор — Дебіто́р, -pa, -рові; -то́ри, -рів (лат. debitor) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дебітор — ДЕБІТО́Р, а, ч., бухг. Те саме, що боржни́к. Словник української мови в 11 томах
  6. дебітор — (англ. debtor) юридична або фізична особа, що має грошову, майнову заборгованість підприємству, організації чи установі. Д. може бути, наприклад, покупець, який не оплатив вартості проданих йому товарів, працівник, що одержав аванс на відрядження або інші витрати. Економічний словник
  7. дебітор — БОРЖНИ́К (той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь), ДЕБІТО́Р бухг., ДОВЖНИ́К діал. Созоненко загримав залізом, відчинив хвіртку, і на подвір'я боком, боком, боячись зачепити його, обережно втиснувся споконвічний боржник Василенко (М. Словник синонімів української мови
  8. дебітор — дебіто́р (лат. debitor – зобов’язаний) боржник. Словник іншомовних слів Мельничука