делікт

рос. деликт

(від латин. delictum) — незаконна дія, правопорушення, що призводить до збитків, які правопорушник зобов'язаний відшкодувати.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. делікт — делі́кт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. делікт — Делі́кт: — правопорушення [54] Словник з творів Івана Франка
  3. делікт — Провина, злочин Словник чужослів Павло Штепа
  4. делікт — ДЕЛІ́КТ, у, ч., юр. Незаконна дія; правопорушення. Згідно з римським правом відповідальність за делікт наставала за наявності таких умов: дієздатність правопорушника, його вина, здійснення правопорушення (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. делікт — (лат. delictum) 1. правопорушення чи збиток. 2. обов’язок відшкодування заподіяних збитків. Економічний словник
  6. делікт — делі́кт (від лат. delictum – провина, правопорушення) 1. Будь-яке правопорушення, тобто вчинення дії, що суперечить законові. 2. Д. міжнародний – порушення норм міжнародного права або міжнародних зобов’язань внаслідок неправомірного діяння або упущення. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. делікт — -у, ч., юр. Незаконна дія, порушення, злочин. Міжнародний делікт — здійснювана суб'єктом міжнародного права дія (бездіяльність), що є порушенням норм. Великий тлумачний словник сучасної мови