дивіденд

рос. дивиденд

(від латин. dividen-dum — те, що слід розділити) — частина прибутку акціонерного товариства (компанії), яка розподіляється щорічно між його членами після сплати податків, зборів, обов'язкових відрахувань у спеціальні фонди та на розширення виробництва, поповнення резервів, виплати процентів за облігаціями та винагород персоналу управління. Розмір Д. залежить від суми одержаного прибутку і виду акцій (звичайна або привілейована). Д. на привілейовані акції визначений заздалегідь, на звичайні — залежить від прибутковості компанії і напрямків використання досягнутого прибутку.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дивіденд — Річнозиск Словник чужослів Павло Штепа
  2. дивіденд — ДИВІДЕ́НД, у, ч. У капіталістичному суспільстві — частина прибутку акціонерних товариств, яка розподіляється на акції. — А скільки це дасть баришу, який процент дивідендів на золоті фунти? (Ле, Міжгір’я, 1953, 59). Словник української мови в 11 томах
  3. дивіденд — [диев'іденд] -нду, м. (на) -н'д'і, мн. -ндие, -н'д'іў Орфоепічний словник української мови
  4. дивіденд — дивіде́нд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. дивіденд — дивіде́нд (від лат. dividendum – те, що треба розділити) частина прибутку акціонерних товариств, яку щорічно розподіляють між акціонерами за акціями. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. дивіденд — Прибуток на акцію; участь акціонерів у річному прибутку акціонерного товариства. Універсальний словник-енциклопедія
  7. дивіденд — -у, ч. 1》 Частина прибутку акціонерних товариств, яка щорічно розподіляється між акціонерами за акціями. Акумульований дивіденд — дивіденд, що не був за якихось причин вчасно виплачений акціонерові та має бути виплачений наступного року. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. дивіденд — Дивіде́нд, -ду; -де́нди, дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. дивіденд — У, мн. -и, -ів. Прибуток, одержуваний акціонером пропорційно вкладеному ним капіталу: давати дивіденди. Пох. дивідендовий. Літературне слововживання