дипломатична мова

рос. дипломатический язык

1. Мова, якою ведуться офіційні дипломатичні зносини, укладаються міжнародні договори та інші міжнародні акти. На сучасному етапі немає загальнообов'язкової дипломатичної мови. Державні органи зовнішніх зносин ведуть листування своєю національною мовою. Міжнародні договори та угоди (найчастіше двосторонні) укладають мовами контрагентів. Офіційними мовами ООН затверджено англійську, французьку, російську, іспанську й китайську. В ЮНЕСКО офіційною мовою, крім вищезазначених, є також арабська. 2. Сукупність спеціальних термінів і висловів, які утворюють загальновживаний дипломатичний словник.