довіреність
рос. доверенность
документ, яким довіряюча особа (довіритель) засвідчує, що вона уповноважила свого представника (довірену особу) здійснювати від його імені певні, зазначені в документі, дії, підприємницькі операції. Д. складається у письмовому вигляді на певний строк, підтверджується підписом довірителя і засвідчується печаткою закладу, підприємства, установи.
Джерело:
Eкономічна енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довіреність — дові́реність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- довіреність — Письмове уповноваження, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Цивільний кодекс України, Стаття 64 Словник термінів законодавства України
- Довіреність — Доручення Неправильно-правильно
- довіреність — -ності, ж. Документ, що дає кому-небудь право діяти від імені особи, яка видала його; доручення. Довіреність на право керування автомобілем. Довіреність по вкладу — розпорядження вкладника, що передає іншій особі право на одержання частини чи усього вкладу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- довіреність — Уповновага Словник чужослів Павло Штепа
- довіреність — Дові́реність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- довіреність — ДОВІ́РЕНІСТЬ, ності, ж. Документ, що дає кому-небудь право діяти від імені особи, яка видала його; доручення. Для виконання від імені довірителя дій, що повинні безпосередньо встановлювати права і обов’язки довірителя... Словник української мови в 11 томах