дольники

рос. дольники

категорія селян у Київській Русі, що сплачувала землевласникові — феодалові певну частину (долю) врожаю зі свого господарства. Вона становила, як правило, до половини врожаю, а іноді двох третин, що гальмувало розвиток селянського господарства.