економічна наука

рос. экономическая наука

наука про господарство, управління ним, відносини людей з навколишнім світом у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і нематеріальних благ. Як окрема галузь, Е.н. в українській науці розпочалася господарсько-статистичним дослідженням. З-поміж перших праць були економіко-географічні описи Лівобережжя, Південної України. Економічні знання популяризували природознавці Києво-Могилянської академії, основоположники наукової агрономії в Україні брати П. і А. Прокоповичі та ін. У XIX ст. українські вчені здійснили ряд наукових економічних досліджень, видали статистико-економічні описи (напр., М. Арандаренка "Записки о Полтавской губернии" у 3-х томах, А.Скальковського "Опыт статистического описания Новороссийского края" у 2-х томах та ін.). Особливі заслуги у вивченні господарства України мало статистичне бюро Полтавського земства. Відомим ученим з-поміж земських статистиків був О.Русов, який виховав ряд учнів, створивши свою школу. Першу кафедру політекономії в Україні було відкрито в Харківському університеті на поч. ХІХст., вів її Л.Якоб. Згодом там викладали К.Павлович, Г. Степанов (автор першого в Росії підручника політекономії) та ін. Кафедру політекономії у Київському університеті займали І.Вернадський, М. Бунге, Л. Яснопольський та ін. З рядів Київської громади вийшли вчені економісти-соціологи С.Подолинський, економіст і етнограф П.Чубинський, економіст Т.Рильський та ін. З популяризації марксизму розпочав свою діяльність український вчений-економіст М.Туган-Барановський, який потім піддав марксизм ґрунтовній критиці. Його поглядам належить провідне місце в історії європейської та світової Е.н. між класичною політекономією XIX ст. загалом з її об'єктивною теорією вартості, наголошенням на економічні закони. Розробками теорії ринку, кон'юнктурних циклів М.Туган-Барановський здобув собі світове ім'я; він відомий також як провідний теоретик кооперації. У Західній Україні економічні дослідження проводилися в основному в установах крайового сейму і друкувалися в офіційних виданнях. На початку XX ст. ряд українських економістів вивчали стан господарської залежності від інших держав та визиску України (М.Стасюк, М.Порш, Д.Сіромаха, П.Соколов, А. Ільченко). Революція 1917 р. і створення своєї держа-ви — УНР — дали нові можливості для розвитку української Е.н. Постала гостра потреба в економічній характеристиці України як самостійного господарського комплексу. Тоді з'явилися дослідження про господарство України (С.Рудницький, ВЛимошенко, І.Фещенко-Чопівський, В.Мазуренко та ін.). Науково-економічні дослідження зосереджено було в УАН. У відділі соціально-економічних досліджень працювали такі видатні економісти, як МЛутан-Барановський, В.Косинський, Р.Оржецький, М.Птуха, К.Воблий, В.Левитський, О.Шліхтер. При УАН існувало Товариство економістів. Особливим визнанням користувалися праці академіків К.Воблого (голова Комісії для вивчення народного господарства) і Л. Ясно-польського (голова Комісії для вивчення фінансових справ). Комісії видавали свої нау-кові праці в "Збірниках Соціально-економічного відділу". Велика увага в дослідженнях надавалась вивченню економічних ресурсів, шляхів розвитку народного господарства України. На основі цих досліджень українські економісти порушили питання про економічні взаємини між Україною і Росією. Так, В.Доброгаєв доводив, що Україна віддає за свої межі по лінії державного бюджету більше набутків, ніж отримує на свої потреби, а М.Волобуєв відверто висунув тезу про колоніальний стан України. Такі тенденції у розвитку української економічної думки було гостро засуджено партійно-урядовими колами як економічний націоналізм ("волобуєвщина"), У 1930-х роках під ударом репресивних акцій економічна наука в Україні зовсім занепала, а провідні економісти були піддані репресіям. Проте дещо активніше у той час розвивалася Е.н. на західноукраїнських землях. У Львові українські економісти гуртувалися довкола Комісії з економіки, соціології і статистики та при кооперативно-господарських установах. Певні економічні дослідження проводились на Буковині, у Закарпатті. Українське Економічне Бюро у Варшаві видало ряд праць зі статистики. Українська економічна наука розвивалася і у Чехословаччині, де успішно діяла Українська Господарська Академія. Тим часом в УРСР економічну науку було цілком підпорядковано поточним партійним потребам, найперше — для обґрунтування більшовицької політики щодо ведення народного господарства. Інститут економіки АН УРСР, заснований у 1936р., розробляв проблеми галузеві та економічних районів. Тут працювали знані економісти академіки Л.Яснопольський, М.Птуха, П.Першин, А-Радченко, О.Нестеренко, Д. Вірник, І.Романенко, І.Гуржій та ін. У 1954р. було засновано Українську Академію с.-г. наук, яка стала одночасно дослідницьким і навчальним закладом. Після Другої світової війни в еміграції на різних ділянках науки працюють українські економісти. Зокрема, в інституті з вивчення СРСР у Мюнхені на той час працювали Є. Гловінський, П.Кованьковський, Ф.Гаєнко, А.ПОПЛЮЙКО, В.Марченко, а також молодше покоління економістів — Л.Добрянський, М.Дудра, С.Процюк, В.Голубничий та ін. Їхні праці друкувалися у періодичних виданнях західних країн та окремими книжками. Помітний внесок у розвиток економічної науки зробили вчені Інституту економіки АН УРСР та Ради з вивчення і розміщення продуктивних сил України А.Радченко, О. Кочерга, М.Паламарчук, П.Першин, І.Лукінов та ін.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. економічна наука — Вивчає суспільний процес господарювання; шукає відповіді на запитання: що, скільки, яким чином і для кого виробляти; досліджує альтернативне використання обмежених засобів. Універсальний словник-енциклопедія