жаргон

рос. жаргон

(фр. jargon) — відгалуження загальнонародної національної мови (спеціальна термінологія, часто вульгарна), що вживається вузькою соціальною групою, угрупованням, інколи кримінальним елементом. Ж. не має власної граматичної будови і лексичного складу, а запозичує їх з окремих діалектів або й з інших мов (напр., "зелені" гроші — долари США).

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жаргон — див. мова Словник синонімів Вусика
  2. жаргон — (фр. jargon — базікання) функціональний підвид просторічного мовлення, що перебуває за межами літаратурної мови: хавати (їсти), киряти (випивати), тачка (таксі). Залежно від віку, вподобань, діяльності виділяють жаргон дитячий, студентський, кримінальний, комп’ютерний та ін. Словник стилістичних термінів
  3. жаргон — Просторіка, просторіччя, див. сленг Словник чужослів Павло Штепа
  4. жаргон — жарго́н (франц. jargon, від галлороманського gargone – базікання) 1. Соціальний діалект; відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою, але не має власної фонетичної й граматичної систем. 2. Те саме, що й арго. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. жаргон — ЖАРГОН – АРГО Жаргон, -у. 1. Мова якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю в ній специфічних слів і висловів, властивих цій групі: жаргон акторів, містечковий жаргон, учнівський жаргон. Літературне слововживання
  6. жаргон — жарго́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. жаргон — -у, ч. Мова якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі. || Умовна, штучна говірка, зрозуміла лише в певному середовищі; арго. Блатний жаргон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. жаргон — ЖАРГО́Н, у, ч. Мова якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі. Словник української мови в 11 томах
  9. жаргон — ЖАРГО́Н (мова, прийнята і зрозуміла у певному соціальному чи професійному середовищі), АРГО́, СЛЕНГ. Взявши під пахву свою шапку — в нашім жаргоні се була "обергірканя", — звільна, "хлипаючи", пішов (Білінський) із класу (І. Словник синонімів української мови