зустрічна торгівля

рос. встречная торговля

1. Продаж непродовольчих та окремих видів продовольчих товарів організаціями торгівлі, як правило, на організованих (колись колгоспних) ринках, у місцях закупівлі с.-г. сировини з метою заохочення сільського населення до розширення продажу або здачі заготівельним організаціям продукції власного виробництва. Виникла у 1930-1932 рр., коли внаслідок колективізації сільського товаровиробництва постала проблема забезпечення населення, здебільшого міського, продуктами харчування. Організація З.т. сприяла більшому напливу товарів у торгівлю через закупівельні пункти державної торгівлі й споживчої кооперації, коли здавачам с.-г. продуктів в обмін на здані продукти видавались дефіцитні товари й реманент за пільговими цінами. Через З.т. стимулювалась також заготівля вторинної сировини й металобрухту. 2. Торгівля, яка ґрунтується на зустрічних зобов'язаннях експортерів та імпортерів товарів, котрі в єдиному двосторонньому документі (контракті) фіксують розміри взаємних зобов'язань за поставками. Здійснюється в основному у формі бартерних операцій, які являють собою безвалютний, але оцінений у валюті обмін товарами. 3. Зустрічні закупівлі товарів експортерами за частину вартості товарів, що постачаються; комплектація Імпортованого обладнання частинами та деталями виробництва країни-імпортера; компенсаційні угоди для погашення фінансового чи товарного кредиту, який наданий стороною-постачальником. 4. В умовах товарної кризи, ринкової незбалансованості попиту і пропозиції зустрічний продаж товарів для зацікавлення чи матеріального заохочення за виконання населенням певних робіт, послуг, виготовлення і здачу державі товарів. При З.т. в обмін на здачу коштовностей, золота, антикваріату населенню видавались продукти харчування. У промисловості і споживчій кооперації продавались дефіцитні товари для стимулювання здавачів молока, яєць, лікарських рослин, хутра, металобрухту тощо.