казна

рос. казна

(тюрк.) — 1. Сховище грошей, коштовностей та інших матеріальних цінностей ханів, князів, царів, монастирів. 2. Сукупність фінансових ресурсів держави.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. казна — Державоскарбниця, див. фіск Словник чужослів Павло Штепа
  2. казна — КАЗНА́, и́, ж., заст. 1. Державна скарбниця. Заможнішого вибрали зборщиком [збирачем], щоб податки збирав та носив у казну (Мирний, IV, 1955, 214); Блокада в першу чергу вдарила по інтересах купецтва і по казні (Кочура, Зол. грамота, 1960, 63). 2. розм. Словник української мови в 11 томах
  3. казна — -и, ж., заст. 1》 Державна скарбниця. 2》 розм. Гроші. 3》 розм. Те саме, що казенник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. казна — зап., скарбниця, скарбівня, іст коруна; ЖМ. гроші. Словник синонімів Караванського
  5. казна — казна́ (тюрк.) 1. Сховище грошей, коштовностей та інших матеріальних цінностей ханів, царів, князів, монастирів. 2. В умовах централізованих держав – сукупність їхніх фінансових ресурсів; те саме, що й фіск. До соціалістичних держав термін «казна» не застосовується. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. казна — [казна] -зни, м. (ў) -з(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  7. казна — ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт. Словник синонімів української мови
  8. казна — Ка́зна, присл.; ка́т-зна Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. казна — казна́ іменник жіночого роду державна скарбниця; гроші — розм. арх. Орфографічний словник української мови
  10. казна — Казна, -ни́ ж. Казна, деньги. (Заимствовано изъ русскаго языка). Їздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну. К. ЧР. 185. Є казна, та ніхто не зна. Словник української мови Грінченка