кандидат

рос. кандидат

особа, намічена на обрання, призначення або прийом куди-небудь чи одержання чого-небудь (К. у депутати, К. на посаду, К. наук).

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кандидат — Кандида́т: — помічник [53] Словник з творів Івана Франка
  2. кандидат — кандидат – кандидатура Слова не тотожні, хоча й схожі звучанням. Аби не плутати цих іменників у вживанні, нагадуємо їхні значення. Кандидат – той, кого намічено для обрання, призначення або прийняття кудись; науковий ступінь. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. Кандидат — Від лат. «саndіdаtus» – «одягнений у біле». У Римській імперії кандидати на державні посади з'являлися перед Сенатом, одягненими у біле. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  4. кандидат — КАНДИДА́Т, а, ч. 1. Той, кого намічено для обрання, призначення або прийому куди-небудь. Кандидатам до академії були видані скарбові гроші на поштові коні до самого Києва (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. кандидат — Кандидат, -та м. Кандидата. Кандидатам до академії були видані скарбові гроши. Левиц. Пов. 4. Побіжи-но мені до Платона-брата, нехай мені призве Марка-кандидата. Грин. III. 566. Словник української мови Грінченка
  6. кандидат — кандида́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  7. кандидат — [кандиедат] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  8. кандидат — Старник, (на ченця) бентер, (вона) білиця, див. послушник Словник чужослів Павло Штепа
  9. кандидат — кандида́т (від лат. candidates – одягнений у біле; в Стародавньому Римі претендент на державну посаду одягався в білу тогу) 1. Особа, намічена до обрання, призначення або прийому куди-небудь, для одержання чогось. 2. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. кандидат — Кандида́т, -та; -да́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. кандидат — -а, ч. 1》 Той, кого намічено для обрання, призначення або прийняття куди-небудь. 2》 чого. Учений ступінь, що надається особам, які захистили кандидатську дисертацію; також особа, що має цей ступінь. Кандидат технічних наук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  12. кандидат — кандида́т 1. кандидат ◊ кандида́т на Кульпа́рків → Кульпарків 2. церк. той, який готується до монашого життя, відбуває випробувальний термін (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  13. кандидат — КАНДИДА́Т (той, кого намічено для обрання, призначення або прийому кудись); КАНДИДАТУ́РА (особа, названа або висунута як кандидат); ПРЕТЕНДЕ́НТ (той, хто претендує на щось, хто має підстави одержати щось, заволодіти чимось). Він.. Словник синонімів української мови
  14. кандидат — КАНДИДАТ – КАНДИДАТУРА Кандидат, -а. Той, кого намічено для обрання, призначення або прийому кудись; учений ступінь: кандидат на голову правління, кандидат у депутати, кандидат філологічних наук. Кандидатура. Літературне слововживання