ліміт

рос. лимит

межа, границя) — 1. Встановлена певними правовими нормами гранична кількість, межа, рубіж, норма чогось, що не підлягає кількісним чи якісним змінам. 2. Встановлена в адміністративному порядку сума грошових коштів, матеріальних цінностей, товарів, яка не повинна бути перевищена господарськими органами.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ліміт — Лімі́т, -ту; -мі́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. ліміт — НО́РМА (установлена на певну одиницю часу або простору міра чого-небудь); ЛІМІ́Т (суворо визначена норма, у межах якої дозволяється використовувати щось). Добова норма дров; Видано тижневу норму махорки (Григорій Тютюнник); Норми висіву на гектар; Річний ліміт палива. Словник синонімів української мови
  3. ліміт — Межа, край, реченець, див. строк, термін, норма Словник чужослів Павло Штепа
  4. ліміт — лімі́т [від лат. limes (limitis) – межа] 1. Крайній ступінь обмеження, максимальна кількість або норма чогось. 2. Встановлена сума коштів, матеріальних засобів, що їх господарські органи не повинні перевищувати. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. ліміт — див. границя Універсальний словник-енциклопедія
  6. ліміт — лімі́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. ліміт — ЛІМІ́Т, у, ч. Норма, у межах якої дозволено користуватися чим-небудь, використовувати щось. Ліміт мого часу вичерпаний. Надумаєте – дзвоніть (А. Крижанівський); Все дужче бракує грошей у сім'ї, і я вирішив раз і назавжди встановити твердий ліміт (Ю. Словник української мови у 20 томах
  8. ліміт — -у, ч. 1》 Гранична норма. || Норма, в межах якої дозволяється користуватися чим-небудь, використовувати щось. Кредитний ліміт — максимальна сума кредиту, що її кредитор (банк) може надати одному позичальнику чи групі позичальників. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. ліміт — ЛІМІ́Т, у, ч. Норма, в межах якої дозволяється користуватися чим-небудь, використовувати щось. На кожну бригаду, на кожний трактор встановлюється річний ліміт пального (Колг. Укр., 11, 1956, 4). Словник української мови в 11 томах