міри

рос. меры

система мір, особливо довжини, була в Україні, як і в багатьох країнах світу, вже з доісторичних часів. Назву окремих мір виводять з лексики на позначення частин людського тіла або їхніх функцій, чим і пояснюється ідентичність назв первісних мір довжини у різних народів: палець, п'ядь, лікоть, крок, сажень. Інша термінологія вироблялася виходячи з аграрних чи домашніх предметів людини або ґрунтувалася на речах її праці чи оточення. Система мір, вироблена в княжу добу, залишилася й надалі в народній метрології. Особливо активно використовувалася лексика із значенням міри довжини: п'ядь, лікоть, сажень (маховий — відстань розпростертих горизонтально рук; косий — відстань від лівої ноги дорослої людини до кінця правої руки, піднятої угору), стопа, крок. П'ядь мала, що дорівнювала відстані між великим і вказівним пальцем (19-20 см) і велика — від великого пальця до мізинця (22- 23 см). Сажень-від слова "сягати" ( 176 см і 216 см). Для вимірювання більшої відстані застосовували версти — великі й малі (від 500 до 1000 сажнів); поприще (1000 кроків або 720 м, 50 поприщ дорівнювали 36 верстам). Загальновживана була верста, а в народному побуті гони — довжина зораного поля (малі гони — 60 сажнів, середні — 80 сажнів, великі гони дорівнювали 240 великим кроках або 185 м). Для вимірювання площі збереглися з княжої доби такі міри, як десятина, вить (6-8 десятин) і соха (400-600 десятин). Мірами ваги в княжій Русі були: золотник (4,3г); гривня, що важила 96 золотників, та берковець (10 пудів або 400 гривень). Для вимірювання сипучих речовин застосовувались терміни: пригорща, ослинка, відро, четверик, корець, мішок або мірка, що вміщувала приблизно 6 пудів зерна; для вимірювання рідин — кобель, відро, бочка, кадь, що вміщувала від 12 до 14 пудів. Для визначення кількості речей (снопів, овочів, яєць, грошей тощо) вживали міру копа — 60 штук і полукопа — 30 штук. З переходом українських земель під володіння Росії було введено російську систему мір, яка в основному склалася на початку XVIII ст. і з невеликими змінами протрималася до 1917 р. Мірою довжини була верства ( 1,0668 км), що поділялася на 500 сажнів. Сажень мав 3 аршини( 71,1 см), аршин-16 вершків ( 4.44 см). Одночасно існував і інший поділ сажня, а саме: він ділився на 7 футів (30,48 елі), фут- на 12 дюймів (2,54 елі), дюйм — на 10 ліній ( 2,54 мм). Мірою площ була десятина ( 1,0954 га), що ділилася на 2400 квадратних сажнів ( 4,55 м2). Мірою для сипучих тіл, речовин, продуктів була четверть ( 209,9 л), а мірою рідин — бочка ( 491,96 л), що ділилася на 40 відер, відро — на 10 кухлів або 20 пляшок, пляшка — на 5 чарок або 10 шкаликів. Мірою ваги був берковець ( 163,805 кг), що мав 10 пудів ( 16,38 кг) по 40 фунтів ( 0,4095 кг). Дуже поширені в народній метрології визначення, що становлять і /4 якоїсь міри: чвертка, четвертина, чверть. Як міра ваги і місткості відомі також восьмина(1/8 фунта, кварти). Після 1917 р. (в СРСР остаточно з 1927 р.) більшість із вищеназваних мір вийшла з ужитку. За основну одиницю виміру було прийнято: довжини, площі та об'єму — метр, маси і ваги — кілограм, місткості — літр.