оброк

Значення в інших словниках

1. оброк — обро́к іменник чоловічого роду податок Орфографічний словник української мови
2. оброк — -у, ч., іст. Податок грошима чи натурою, що його стягували поміщики з кріпаків замість панщини; чинш. Відпускати на оброк кого іст. — дозволяти кріпакам сплачувати гроші або віддавати продукти натурального господарства замість того, щоб відробляти панщину. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оброк — Податок Словник чужослів Павло Штепа
4. оброк — ОБРО́К, у, ч., іст. Податок грошима чи натурою, який стягували поміщики з кріпаків замість панщини; чинш. Він [селянин] віддавав феодалу зерно, курей, гусей, яйця, рибу, а також усякі домашні вироби, пряжу, полотно. Такі внески називались оброком (Іст. Словник української мови в 11 томах
5. оброк — ОБРО́К, у, ч., іст. Податок грошима чи натурою, який стягували з кріпаків замість панщини; чинш. Він [селянин] віддавав феодалу зерно, курей, гусей, яйця, рибу, а також усякі домашні вироби, пряжу, полотно. Такі внески називались оброком (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
6. оброк — Їжа, страва, харч Словник застарілих та маловживаних слів
7. оброк — ПОДА́ТОК (встановлюваний державою обов'язковий збір з населення, підприємств, організацій і т. ін.), ПО́ДАТЬ заст., ПОДА́ЧА заст., ЧИНШ заст., ОКЛА́Д заст., ОБРО́К заст., О́ПЛАТЬ заст., ОПЛА́ТКИ заст., ПОЛІ́ТОК діал., ДРА́ЧА діал. Словник синонімів української мови