ом

рос. ом

одиниця електричного опору; опір провідника, в якому проходить струм в і а з напругою і в на кінцях провідника. Походить від прізвища німецького фізика Г.-С.Ома.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ом — Ом прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. ом — -а, ч. Міжнародна одиниця електричного опору (Ом). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ом — ОМ, а, ч. Одиниця виміру електричного опору. За одиницю опору беруть опір, що його має ртутний стовпчик завдовжки 106,3 см, перерізом в 1 мм² при 0°С. Ця одиниця називається омом (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. ом — Одиниця електричного опору; опір провідника, в якому тече струм в 1 а при напрузі 1 в на кінцях провідника. Від прізвища німецького фізика Г.-С. Ома. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. Ом — I (Ohm) Ґеорґ Симон, 1787-1854, нім. фізик; праці з електрики, акустики, оптики і кристалооптики; найважливіше відкриття — основний закон електричного струму (закон О.). II одиниця електричного опору в системі СІ; 1 Ом = 1 В/А. Універсальний словник-енциклопедія
  6. ом — ОМ, а, ч. Одиниця виміру електричного опору. За одиницю опору беруть опір, що його має ртутний стовпчик завдовжки 106,3 см, перерізом в 1 мм² при 0° С. Ця одиниця називається омом (Фізика, II, 1957, 109). Словник української мови в 11 томах