поділ праці

рос. разделение труда

форма організації суспільної праці, за якої окремі групи працівників закріплюються на тривалий час за певними видами виробничої діяльності. Є одним із факторів підвищення продуктивності суспільної праці. Розрізняють такі основні форми П.п.: індивідуальна (одинична), що складається на підприємстві на основі професійної спеціалізації працівників; часткова, що пов'язана з поділом виробництва на види та підвиди (видобувна промисловість, тваринництво, землеробство тощо) загальна, що визначається галузевою структурою економіки (промисловість, сільське господарство, транспорт та ін.); територіальна, тобто поділ праці між окремими економічними регіонами, районами; міжнародна, що є вищою формою суспільно-територіального поділу праці, тобто між окремими країнами, які спеціалізуються на виробництві певних видів продукції.