1. Eкономічна енциклопедія

роздріб

рос. розница

1. Товар, що продається (купується) поштучно або у невеликій кількості. 2. Дрібноштучний продаж товару для особистого чи сімейного споживання.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роздріб — ро́здріб іменник чоловічого роду вживається найчастіше у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
  2. роздріб — [роздр'іб] -робу, м. (на) -роб'і Орфоепічний словник української мови
  3. роздріб — -робу, ч. Роздроблення, роздрібнення. На (в) роздріб у знач. присл. — поштучно або невеликими кількостями (зазвичай зі сл. торгувати, продавати). Торгувати в роздріб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. роздріб — РО́ЗДРІБ, робу, ч. Продаж поштучно або невеликими кількостями. Деякі кіоскери попрохали збільшити їм кількість роздробу (із журн.); “Наука – фантастика” [журнал] надходить в роздріб у дуже обмеженій кількості (із журн.). (1) На (в) ро́здріб у знач. присл. Словник української мови у 20 томах
  5. роздріб — Ро́здріб, -робу; на ро́здріб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. роздріб — РО́ЗДРІБ: На (в) ро́здріб, у знач. присл. Поштучно або невеликими кількостями (звичайно із словами торгувати, продавати). Як на роздріб продавать миски, то по шість копійок, а на гурт, то по п’ять (Сл. Гр.); Торгувати в роздріб. Словник української мови в 11 томах
  7. роздріб — Роздріб, -ро́бу м. 1) Раздробленіе. 2) на роздріб. Въ розницу. Як на роздріб продавать миски, то по шість копійок, а на гурт, то по пять. Канев. у. Словник української мови Грінченка