страйк

рос. забастовка

масове призупинення роботи працівниками окремого підприємства, групи підприємств, галузі на певний строк або на необмежений строк (безстроковий С.) з висуванням вимог до адміністрації підприємства, регіону або уряду. В окремих випадках і ситуаціях закони країни обмежують проведення С.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

страйк — СТРАЙК, у, ч. Колективна відмова працювати з пред'явленням економічних і політичних вимог урядові організації або підприємсту. Першим великим робітничим страйком в Росії був страйк на Невській бавовнопрядильні в Петербурзі (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
страйк — Тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). англ. Словник із соціальної роботи
страйк — страйк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
страйк — Стра́йк, -ку, -кові; -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
страйк — СТРАЙК, у, ч. Форма класової боротьби пролетаріату капіталістичних країн, яка полягає в колективному відмовленні робітників і службовців від праці з пред’явленням підприємцям або урядові економічних і політичних вимог. Словник української мови в 11 томах
страйк — -у, ч. Форма боротьби, яка полягає в колективному відмовленні робітників і службовців від праці з пред'явленням підприємцям або урядові економічних і політичних вимог. Загальний страйк. Великий тлумачний словник сучасної мови
страйк — Колективне, добровільне припинення роботи, до якого наймані робітники вдаються, аби змусити прийняти їхні вимоги у галузях: економічній, соціальній, захисту свободи профспілок. Універсальний словник-енциклопедія