фінт

Значення в інших словниках

1. фінт — фінт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. фінт — див. хитрощі Словник синонімів Вусика
3. фінт — [ф'інт] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. ф'інти, ф'ін'т'іy Орфоепічний словник української мови
4. фінт — ФІНТ, у, ч., спорт. Обманливий рух, удаваний випад. Віртуозні фінти, дотепні комбінації, карколомні стрибки воротарів, стрімкі прориви форвардів – усе це радує серця уболівальників (з газ.). Словник української мови у 20 томах
5. фінт — А, ч. 1. Особливість. У цього телефону є такий фінт: під час дзвінка він, наприклад, може зависнути. * фішка. 2. Річ, предмет. А цей фінт для чого? 3. Каприз. Не збираюсь я виконувати дитячі фінти. Словник сучасного українського сленгу
6. фінт — (-у) ч. 1. жрм. Виверт, хитрість; обман. БСРЖ, 627. Словник жарґонної лексики української мови
7. фінт — -у, ч. 1》 спорт. Обманливий рух, удаваний випад. 2》 розм. Хитрий виверт. Великий тлумачний словник сучасної мови
8. фінт — (від італ. finta – удавання) спорт. обманний рух, удаваний випад. Словник іншомовних слів Мельничука
9. фінт — ФІНТ, у, ч., спорт. Обманливий рух, удаваний випад. Віртуозні фінти, дотепні комбінації, карколомні стрибки воротарів, стрімкі прориви форвардів — усе це радує серця уболівальників (Веч. Київ, 27.IV 1966, 3). Словник української мови в 11 томах