штучний інтелект

рос. искусственный интеллект

1. Образна назва галузі досліджень, що являє собою сукупність різноманітних методів, прийомів і засобів аналізу процесів мислення з метою конструювання технічних систем, спроможних виконувати дії, які за традицією вважались виключною прерогативою людського мозку. Проблема Ш.і. полягає в моделюванні процесів розумової праці та їх автоматизації. Кінцевою принциповою метою досліджень із проблем Ш.і. є розкриття таємниць мислення, виявлення механізмів функціонування мозку, створення адекватних йому моделей, конструювання автоматів, які не тільки не поступалися б перед ним ефективністю, а й перевершували б йото певними параметрами. Постановка проблеми Ш.і. в усій її повноті стала можливою лише з появою кібернетики та електронних обчислювальних, машин. Проблема Ш.і. має теоретичний, технічний аспекти і може розглядатися у найрізноманітніших напрямках: принципової можливості розв'язання проблеми штучного інтелекту, тобто її потенційної здійсненності, пов'язаної з фундаментальними результатами кібернетики та суміжних наук; технічної здійсненності реальної можливості розв'язання проблеми Ш.і. за існуючого рівня розвитку науки і техніки; практичної доцільності розв'язання проблеми Ш.і., що визначається, з одного боку, можливостями її розв'язання на перших двох рівнях, а з другого — практичними потребами цивілізації на відповідному етапі її історичного розвитку; проблеми розпізнавання образів, навчання і самоосвіти, побудови логічної і фізичної моделей нейронів, створення загальної теорії самоорганізованих систем тощо. 2. Частина інформатики, що займається розробкою методів розв'язування задач, для яких відсутні формальні алгоритми: розуміння природної мови, навчання, доведення теорем, розпізнавання зображень. 3. Здатність комп'ютерної програми виконувати функції, що асоціюються з інтелектуальною діяльністю людини: аналіз даних, навчання, прийняття рішень. Див. також Експертна система.