іспитовий термін

рос. испытательный срок

за трудовим правом — строк, який може встановлювати адміністрація підприємства або установи, беручи працівника на постійну роботу, для визначення його придатності до виконання даної роботи. І.т. згідно з законодавством про працю не може встановлюватись більше шести днів для робітників, для службовців на некваліфіковані і менш відповідальні роботи — більше двох тижнів, для службовців, що зараховуються на відповідальну роботу, — більше місяця. Ці строки не можуть бути продовжені ні самою адміністрацією, ні за згодою її з працівником. На час І.т, робітники і службовці користуються правами і виконують обов'язки, як і всі працівники. Звільнятись за власним бажанням у період І.т. працівник може лише в загальному порядку. Залежно від наслідків випробування працівника або залишають на роботі, або звільняють. Результати випробування оцінює адміністрація підприємства (установи). Якщо вони виявилися негативними, то адміністрація може до закінчення І.т. або відразу ж після його закінчення звільнити працівника без попередження і виплати вихідної допомоги. Коли працівник не згодний з негативною оцінкою наслідків випробовування, то він має право оскаржити його в органи, що розв'язують трудові спори. Всі трудові спори, що виникли між працівником і адміністрацією під час І.т., розв'язуються у загальному порядку. Якщо після закінчення І.т. працівника не звільнили, то він вважається зарахованим на постійну роботу, і спеціального наказу про прийняття його на роботу не видають. У разі, коли в період І.т. працівник захворів, тривалість І.т. збільшується на кількість днів тимчасової непрацездатності.