ізоморфізм

(від грец. іsos – рівний, однаковий і morрhe – форма) відношення тотожності систем в деякому структурному чи функціональному аспекті.

Джерело: Термінологічно-тлумачний словник «Моделювання економіки» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ізоморфізм — (грец.) Тотожність форм, їх ідентичність. Притаманне цілковито точним, натуралістичним зображенням. Архітектура і монументальне мистецтво
  2. ізоморфізм — Повна подібність кристалічної структури речовин з різним хіміч. складом (однакова атомно-кристалічна будова і зовнішня огранка кристалів); ідеальний і. виявляють галуни. Універсальний словник-енциклопедія
  3. ізоморфізм — Изоморфизм — isomorphism — Isomorphie, Isomorphismus — 1) Властивість, що виражає однаковість будови якихось сукупностей елементів, незалежна від природи цих елементів. Гірничий енциклопедичний словник
  4. ізоморфізм — -у, ч. 1》 Однаковість будови якихось сукупностей елементів, незалежна від природи цих елементів. 2》 мат. Формальний по пунктах зв'язок (взаємно однозначна відповідність) між двома системами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ізоморфізм — Ізоморфі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ізоморфізм — ізоморфі́зм (від ізо... і ...морфізм) 1. Властивість, що виражає однаковість будови якихось сукупностей елементів, незалежна від природи цих елементів. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. ізоморфізм — ізоморфі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. ізоморфізм — ІЗОМОРФІ́ЗМ, у, ч., хім. Здатність хімічних елементів заміщати один одного в кристалах без порушення будови останніх. Однією з найвидатніших наукових праць Шмідта є його дослідження про центральний ізоморфізм прямих розкладів безконечних груп (Розв. науки в УРСР.., 1957, 153). Словник української мови в 11 томах