abeyance

[ə'beɪəns]

n

1) стан непевності (невідомості)

2) тимчасова бездіяльність

3) юр. тимчасове припинення (скасування) (закону, права)

in abeyance — 1) чекаючи судового рішення; у стані невідомості 2) тимчасово припинений (про рішення, закон)