blind

[blaɪnd]

1. adj

1) сліпий

2) неясний, невиразний; нечітко надрукований

blind hand — нечіткий почерк

blind path — ледве помітна стежка

3) необережний, необачний, нерозсудливий

••

blind alley — безвихідь, глухий кут

blind gut анат. — сліпа кишка

blind drunk — п'яний

blind lantern — потайний ліхтарик

blind letter — лист без адреси (з неповною, нечіткою адресою)

blind shell — снаряд, що не вибухнув; незаряджений снаряд

the blind side [of a person] — чиєсь слабке місце

blind spot — мертва точка; рад. зона мовчання

blind pig, blind tiger амер. sl. — таємний шинок

2. v

1) осліплювати; сліпити

2) затемнювати; затьмарювати

3. n

1) штора; маркіза; жалюзі; віконниця

2) pl наочники, шори (для коня)

3) опт. діафрагма, бленда

4) привід, відмовка; обдурювання, обман, відведення очей

5)

the blind збірн. — сліпі