common

['kɒmən]

1. adj

1) загальний, спільний

by common consent — за загальною (спільною) згодою

to make common cause — діяти спільно

2) громадський, публічний

common council — муніципальна рада

common land — громадський вигін

3) звичайний, елементарний, простий

a man of no common abilities — людина неабияких здібностей

4) банальний; вульгарний

5) мат. спільний

common factor — спільний дільник

common multiple — спільний множник

••

common noun грам. — загальне ім'я

common sense — здоровий глузд (розум)

common law юр. — звичаєве право

2. n

1) спільне

in common — спільно, вкупі

to have nothing in common with — не мати нічого спільного з

2) звичайне

out of the common — неабиякий, незвичайний

3) общинна земля, вигін