dare

[dɛə]

1. v (past dared, durst, dared; 3-я особа однини теперішнього часу dares і dare)

1) модальне дієслово сміти; наважуватися; відважуватися

he won't dare to deny it — він не наважиться заперечувати це

I dare say — я вважаю, насмілюся сказати (іноді ірон.)

2) нехтувати небезпекою, ризикувати; викликати (на — to); підбурювати, підбивати

2. n

1) виклик

to take a dare — прийняти виклик

2) підбурювання, підбивання