fugitive
['fjuːʤɪtɪv]
1. adj
збіглий; побіжний; скороминущий
2. n
1) втікач
2) дезертир
3) біженець
Джерело:
Англійсько-український словник
на Slovnyk.me
['fjuːʤɪtɪv]
1. adj
збіглий; побіжний; скороминущий
2. n
1) втікач
2) дезертир
3) біженець