habit

['hæbɪt]

1. n

1) звичка; звичай

to be in the habit of doing smth. — мати звичку щось робити

to break off a habit — кинути звичку

to fall into a habit — засвоїти звичку

2) особливість, властивість, характерна риса

habit of mind — склад розуму

a plant of trailing habit — сланка рослина

3) будова тіла

4) заст. одяг

5) амазонка (жіночий костюм для верхової їзди, тж. riding-habit)

2. v

1) одягати

2) жити, мешкати