occasion

[ə'keɪʒ(ə)n]

1. n

1) подія; випадок, оказія

2) нагода, можливість

to take occasion, to seize the occasion — скористатися нагодою

on occasion — при нагоді

3) привід; підстава, причина

there is no occasion to be alarmed — немає підстави турбуватися

••

to rise to the occasion — бути на висоті становища

2. v

спричиняти, бути причиною; давати привід; заподіювати

his conduct occasions me great anxiety — його поведінка дуже турбує мене